Струсів мав убогий вигляд. Переважали глинобитні хати, вкриті соломою. Серед них виділялися будинки місцевих багатіїв, вражав своєю розкішшю поміщицький палац. Через нестатки більшість жителів Струсова з настанням весни аж до холодів ходила босоніж, одяг шили з домотканого полотна. Так описує невелике містечко на Теребовлянщині радянська “Історія міст і сіл УРСР”. Цікаво, що тепер, всього лиш через 70 років від того часу, як наші землі належали Польщі, все ніби змінилося. Не просто і банально не стало панів, зникли солом’яні стріхи, а більше – якщо тепер через хату-дві біля даху висить “сателітка” (практично кожен господар може собі її дозволити), то бракує грошей на ремонт великого палацу. Там зараз живуть не багатії, а діє школа-інтернат. Прості хати стають міні-палацами, а маєток – громадським місцем. Що скажеш – примхи історії.
Що там можна побачити
Втім, якщо зараз у Струсові, як і в іншому містечку нашого Поділля, побачити когось босоніж – рідкість, атракцій від цього не поменшало.
У містечку, крім палацу з гарними сходами і галереєю, куди, згідно з переказами, пан заїжджав просто бричкою, гарно збереглися старий парк довкола нього, церква святого Миколая, що у центрі, костьол святого Антонія (через дорогу від неї), церква монастиря отців-василіан, будівля синагоги. Кажуть, що є там і келія язичників, проте знайти її не вдалося.
Загалом Струсів – жваве містечко зі звивистою центральною вулицею-дорогою. Місцини тут гористі і лісисті, тож краєвиди так і “просяться” до фотографії. Але саме круті схили додали людям роботи: не біля одного будинку побачите високий мур. Такі конструкції робили, щоб убезпечитися від зсувів. Навіть костел підперли таким чином.
Історії цього місця
Струсів відомий із 1414 року, до XVI століття він мав назву Підбогородичне, вочевидь, від церкви Богородиці. Нову назву містечко отримало завдяки своїм власникам – Струсям. Один із них – Микола Струсь на початку XVI століття вистарав для свого містечка у короля право проводити два ярмарки в рік і базар щовівторка. Завдяки цьому у Струсові селилося все більше людей. Особливо багато у містечку жило теслярів і мулярів. Окрім того, міщани володіли землями, але також відробляли різні повинності для власника міста: жали, косили хліб, молотили, ремонтували мости. Навіть за пасіку тоді потрібно було платити “бджільну десятину”.
Водночас для захисту жителів від татар в урочищі Чортова дебра – зліва від дороги, поряд із місцем, де тепер стоїть капличка, – звели замок. Місцеві розповідають легенди, що ця твердиня була поєднана підземники ходами з Теребовлею (а це 9 км) і місцевою церквою Миколая. Правда, доказів на існування цих підземель досі не знайшли. Замок же зруйнували у часи Хмельниччини. Цікаво, що жителі Струсова зруйнували тоді ще й маєтки у недалеких Соснові та Соколові. Якщо у 1635 році у містечку стояло 153 будинки, у 1638-54 роках татари, поляки і козаки зруйнували 140 з них.
Зрештою залишки замку розібрали у ХІХ столітті і використали камінь із нього на будівництво палацу. Останній, хоча і потребує ремонту, досі здатний вразити око. Він стоїть посеред гарного парку на пологому схилі. Двоповерхова споруда має фасад, трохи подібний до фасадів будівель давньої Греції. Шість колон біля центрального входу роблять будинок трохи вищим. Але найцікавіше можна побачити не одразу – між палацом і кухнею існує перехід. Вочевидь, його збудували, щоб слуги швиденько доносили панам-господарям та їхнім вельможним гостям страви і напої під час бенкетів. І саме тут, у стіні цього переходу, можна побачити вмуровані завіси для масивних дверей. Виявляється, пан міг заїздити просто до свого маєтку бричкою.
Костел святого Антонія.
Як туди дістатися
До Струсова можна доїхати рейсовими автобусами, що курсують із міжміського автовокзалу. Перший автобус вирушає з Тернополя о 6.05, а останній – о 18.45. Квиток коштує приблизно 8 грн. Довідки – за тел. 23-63-56.
Джерело: 20minut.ua
Напишіть відгук