Сталося те, чого чекали роками. Вчора вночі мур в с. Струсів (Тернопільська обл.)таки завалився. Горизонтальна тріщина на цій практично вертикальній кам’яній стіні заввишки близько 5 метрів з’явилася декілька років тому. Імовірна причина цього – талі і дощові води, для яких браві радянські архітектори років 80 тому просто не передбачили стоків. А варто було б, оскільки мур мав не дозволити з’їхати на трасу Тернопіль – Івано-Франківськ будинку і садку, які фактично височіють над дорогою.
Як би там не було, місцева, районна та обласна влада, а також дорожні служби воліли не бачити тріщини, яка з кожним роком ставала все більшою.
Тепер у місцевих жителів виникає питання: а хто ж це відбудовавутиме? Дорожня служба відхрещується, бо то не дорога (їм простіше півночі розчищати завал, який буде повторюватися після кожного пристойного дощу), жителі будинку, чиє подвір’я закінчувалося злощасною кам’яною кладкою, по-перше, не мають коштів, а по-друге, просто не хочуть цим займатися, оскільки держава роками не дозволяє мешканцям приватизувати будинок (в ньому проживає 4 сім’ї). Фактично, і дім, і мур, і подвір’я – не їхнє, то чого вони мають платити?
Виходить, що завалена кам’яна стіна – власність держави, в якої грошей вистарчає тільки на дороги в Межигір’я, а не на якийсь там мур в якомусь там селі.
Варто додати, що навпроти заваленого муру стоїть його «старший брат» – аналогічна кам’яна споруда, яка захищає від зсуву протилежний схил. На ньому ще в 1894 році розпочалося будівництво костела Св. Антонія в неготичному стилі, яке завершилося в 1903-му. Паралельно зі зведенням храму будівничі споруджували і захисний мур. Розповідають, що цю роботу виконували австрійські архітектори і майстри-каменярі. Вони, на відміну від радянських умільців, враховували крутизну схилу, і свою «половину» укладали в декілька етапів, частково повторюючи природню форму схилу, в не просто гнали вверх вертикальну стіну.
Великим щастям, за словами місцевих жителів, є те, що обвал стався вночі, коли рух по трасі мінімальний, та й пішоходів немає, адже вдень вздовж муру ходять сотні селян, школярі йдуть до школи, а дорогою, окрім великої кількості фур і легківок, їздить багато автобусів як місцевого сполучення, так і дальніх рейсів.
До слова, одразу за мостом знаходиться міст через річку Серет, який теж вважається аварійним. При спорудженні споруда явно не розраховувалася на такий потік авто і таку кількість великогабаритного транспорту, тож пішохід, який переходить міст в момент, коли по ньому проїжджає повністю загружена фура, прекрасно відчуває вібрацію мосту. Коли впаде і він – теж лише питання часу.
От цікаво, скільки жертв потрібно, щоб хтось таки звернув увагу на таку от чергову бомбу сповільненої дії на трасі, якою мажорні крутелики так активно катаються до Буковелю і назад?
Автор: Оксана Пелюшенко
Останні коментарі